Сыр Гора

Коли ви починаєте щось нове, ви неминуче зіткнетеся з двома речами — критикою і заздрістю. І тут головне їх не переплутати, адже дуже часто заздрість приходить від тих, від кого ми зовсім не очікуємо, і можемо прийняти її за критику.

Заздрість може бути не образливою, може бути лагідною, але вона завжди неконструктивна. Критика частіше за все зачіпає самолюбство і може поранити, тому що підсвічує слабкі сторони вашого продукту або послуги. Але критика завжди конструктивна. Вона обґрунтована, з фактами і часто з пропозицією, як це виправити.

«Світлано, в коробці з цукерками дуже не вистачає вкладинки з описом смаків. Їли і гадали» — це критика.
«Світлано, мені здається, цукерки не розкриють твій потенціал. Тобі треба щось масштабніше, ти можеш більше» — це заздрість.

А ще треба бути готовим до токсичних компліментів. Це окремий вид мистецтва. У мою дику молодість, коли я працювала з лікарем, у нас була пацієнтка, яка була чемпіонкою з токсичних компліментів. Вона їх розсипала всім, але в пам’яті залишились два найулюбленіших.

Перший вона відпустила мені після довгого розглядання мене. Він звучав так: «Світланко, перший раз бачу дівчину, якій із пофарбованим волоссям краще, ніж з природним кольором»🤣

Другий мій улюблений комплімент дістався шторам. Вона їх мацала, розглядала на світлі і з посмішкою мовила: «Шикарні у вас штори, напевно рідко перете»🤣

Цей пост – просто нагадування всім, і собі, про те, що ми не повинні подобатись усім та виправдовувати їхні очікування. Все одно не виправдаємо — то штори будуть не такі, то волосся не того кольору🙂

Діліться своїми історіями про заздрість та токсичні компліменти🙂

Леля захопилася стародавніми монетами. Вона намагається визначити, які з них цінні, і продати їх дорожче. Поки що це звучить як план, але є нюанс. Стародавні монети для неї – це монети 2001 року, а то й 2000🤣 Себто все те, що було до її народження. Тому кожну монету, яка з’являється у неї в руках, ми перевіряємо в інтернеті, дізнаємося вартість, розчаровуємося, але не втрачаємо надії🙂

В процесі дослідження я натрапила на одну гарненьку двадцятидоларову монету, присвячену НЛО, яке прилетіло до Канади 20 травня 1967 року, до озера Фалкон у провінції Манітоба😲

Зустрів НЛО геолог-аматор Стівен Михалак, коли займався пошуком дорогоцінних металів. За його словами, було два об’єкти, але приземлився поруч з озером тільки один. Другий об’єкт завис у повітрі і полетів. У Стівена було достатньо часу, щоб розглянути летючий корабель, намалювати його і набратися сміливості наблизитися до нього. За його показаннями, двері в космічний корабель були відкриті і звідти чулися голоси. Стівен спробував поговорити з ними англійською, російською та німецькою мовами. Але інопланетяни виявилися не поліглотами, тому зачинили двері і полетіли😡

Стівену вдалося торкнутися космічного корабля, що призвело до опіків рук. Також він отримав опіки живота і грудей від вихлопних газів НЛО при зльоті корабля.

В лікарні Стівена Михалака визнали сповна розуму, зафіксували пошкодження і діагностували у нього симптоми променевої хвороби. Одужання тривало довго, деякі опіки так і не загоїлися до кінця його днів. Помер він у 1999 році🙁

Цей випадок розслідували всі структури, включаючи Канадську кінну поліцію, як без неї. Врешті вони дійшли одностайної думки, що справа дивна, і закрили її.

Зараз від цієї історії залишилася тільки срібна монета вагою 31 грам, випущена до 50-річчя цієї події у 2018 році. Її ціна, до речі, при випуску була 129 доларів, зараз її можна купити приблизно за 500 доларів.

А ще жителі Манітоби можуть відвідати ранчо Falcon Beach Ranch, на територію якого приземлялося НЛО. І купити у них тур, в якому, ймовірно, покажуть точне місце події🙂

Монету можно подивитись в каруселі. Вона гарненька🙂

Покупці не читають те, що ви пишете. Все, на цьому можна закінчувати. Але я розповім веселу історію про нас.

Ми з Євгеном регулярно ходимо в один магазин, де дуже багато сухофруктів, солодощів, спецій тощо. Зазвичай ми набираємо там 20 пакетиків усякого різного і потім щасливі несемо це на касу. А там починається ворожіння по пакетиках. «Це у вас родзинки? Ага, родзинки. А які? Не пам’ятаєте номер? Ну зараз подивимось. А це що? Спеція? Забули, як називається. А пахне чим?». І ось в останній раз нам продавчиня втомлено каже: «А ви можете відразу ж на пакет клеїти наклейку і номер писати». А ми що, ми можемо, ми просто не знаємо, де наклейки і олівці лежать. Тому і запитали в продавчині це питання. На що вона, показуючи рукою прямо перед нами, відповідає: «Ось». А ми їй у відповідь: «Де?». Вона: «Ось», ми: «Де?». Вона: «Ну ось же, ось». Як виявилося, щоб не помітити ці олівці і наклейки, треба було заходити в цей магазин зі знімального майданчика «Пташиний короб», прямо як Сандра Баллок, із зав’язаними очима🤣

А я, щоб ви розуміли, вважаю себе дуже уважним покупцем. Я перед тим, як щось замовити в інтернеті, всю інформацію читаю на сторінці. А вже потім йду строчити повідомлення з питанням: «Точно це стільки коштує? Точно завтра доставка? А кольори тільки такі, чи є ще сіро-буро-малиновий?»🤣

Тому всі, хто хоче щось продавати, запам’ятайте – ніхто не читає те, що ви пишете. У найкращому випадку, найвідповідальніші читають, але потім перепитують. Тому відповідаємо на мільйон однакових питань. Так, навіть коли втомилися і коли роздратовані, і коли все валиться з рук. Відповідаємо завжди, тому що на іншому кінці інтернету людина, якій потрібні відповіді та вирішення її проблеми, а не ваше буркотіння про те, що ви цінуєте свій час і вимагаєте поваги до себе як до особистості. Покупці вас поважають, тому вони до вас і звернулися. В іншому випадку вони б пройшли повз вашу сторінку. Тож дзену всім – і покупцям, і продавцям🙂

Все, що я описала, ідеально відображає картинка в каруселі.

Найгучніша крадіжка в Канаді сталася між серпнем 2011 року та липнем 2012. Ця історія вразила всю Канаду, транслювалася у новинах, і за подіями стежила вся країна🫣 Згодом, у 2018 році, на основі цього зухвалого злочину був знятий епізод у документальному фільмі від Netflix «Брудні гроші». А в 2022 році Amazon заявив про намір зняти серіал, заснований на цій приголомшливій події, під назвою «The Sticky». Також була написана пісня канадською фолк-групою Trent Severn «Stealin ‚Syrup» (додам її у сторіс)🙂

Сталося це в Квебеку, де група з 5 осіб викрала зі складів, що належать Федерації виробників кленового сиропу, майже 3000 тонн цього продукту. Згодом цих злочинців прозвали «сиропною мафією». Злочин здається смішним і безглуздим, доки не дізнаєшся, що барель нафти коштує в 23 рази дешевше, ніж барель кленового сиропу😳 А ось тут вже і Рожева пантера позаздрила б таким масштабам.

Злочинці за рік викрали продукції на 18,7 мільйона канадських доларів. Вони на вантажівках вивозили бочки зі сховища, в затишній цукровій хатині переливали це в інші ємності, а заповнені водою бочки повертали на місце. Потім через офіційних постачальників вони продавали кленовий сироп на ринок США і Канади. І справа у них так добре йшла, що вони розслабилися і зазнали поразки. В якийсь момент вони перестали катати бочки туди-сюди і почали переливати продукт у свої ємності прямо на складі. А порожні бочки залишали як є, не наповнюючи їх водою. І при першій же щорічній перевірці інспектор виявив порожні бочки, забив тривогу і через короткий проміжок часу сиропну мафію спіймали.

Продовження в каруселі ➡️

Випадкові фотографії цього літа

Відмінності між першою та другою власною справою.

Оскільки я почала другу справу, а першу ще не забула, то можу виділити кілька кардинальних відмінностей🙂

1. Я думала, що свою першу справу я почала випадково. Навіть коли у мене вже була працююча сироварня з найманими робітниками та постійними замовленнями, я щиро вірила, що це так вийшло. Просто пощастило, воно якось саме по собі🤪 Відчувала я себе приблизно так: «Ой, як ви добре тут бізнесом займаєтесь. Ну ви займайтесь, займайтесь, а я тут з краю посиджу, бо я тут чисто випадково. Мені батьки казали, що ми не для бізнесу». Другу справу я почала цілеспрямовано. Чотири дні в наймі в Канаді точно показали мені, що я таки для власної справи🤣 І якщо не я це зроблю, то хто? Тож віримо в себе, друзі, і нікого не слухаємо🙂

2. Про сироварню я намагалася нікому не розповідати. Тому що дорослі люди займаються важливими справами, працюють на роботі. А у мене всього лише маленька сироварня на 200-300 літрів молока в день. Я краще помовчу. Проте з цукерками мені рот вже не закрити: «Ви ще не знаєте, що я роблю цукерки? Тоді я йду до вас...». Я вже написала всім, кого змогла знайти, і продовжую шукати тих, кого ще не знайшла. Наполегливість, любі друзі, - наше усе🙂

Продовження в каруселі ➡️

Продажі = емоції. Люди платять гроші не за продукт, а за емоції, які стоять за цим продуктом.

Жінка не купує тільки сукню, їй і в улюблених зручних джинсах нормально. Вона купує своє відчуття в ній, вона купує захоплені погляди, компліменти, свій гарний настрій🥰

Чоловік, купуючи дорогий годинник, до цього чудово споглядав час у телефоні. Годинник – це підтвердження його досягнень, це матеріальний доказ того, що він зміг заробити на цей годинник. І він хоче сам бачити це кожен день, та й щоб інші бачили. Ці емоції змушують його прикласти свою картку до терміналу і розлучитися з кругленькою сумою😎

Коли ми купуємо торт на день народження дитині, ми не купуємо не лише торт. Ми купуємо радість своєї дитини, першу мить здивування, коли вона побачить цей торт, щастя в її очах, веселе чаювання в колі друзів🙂

Тому для вдалих продажів треба зрозуміти, які емоції ви продаєте. Наприклад, у сироварні, продаючи халумі, я продавала жінкам полегшення. Бо халумі – це гарантія швидкого і ситного сніданку для всієї сім’ї. Коли я продавала бельпер у каві, я продавала безцінні смачні хвилини відпочинку з чашкою чаю, поки дитина спить. Я продавала радість від посиденьок із друзями, легкість у виборі подарунка для вчителя або керівника, насолоду з келихом вина під серіальчик і так далі🙂

Емоції – це ключ до всього. Зрозумієте їх – зрозумієте, як продавати свій продукт.

Згодні?

Жорстка конкуренція існує тільки в твоїй голові. Нещодавно у мене відбулася цікава розмова з людиною, яка боїться конкуренції з боку співвітчизників. Його аргументи були такі: «Зараз всі відкриють бізнес, зроблять дуже класний сервіс і буде дуже велика конкуренція»🤔

Давайте по порядку

1. Не всі відкриють бізнес. Якщо люди не відкривали свою справу в рідній країні, то тут, швидше за все, також не наважаться. Тому що і так у житті іммігрантів вистачає незрозумілого, щоб ще й у бізнес стрибати🤪

2. З тих, хто відкриє, не всі зроблять класний сервіс. Це те саме, що стверджувати, що всі турки висилають пісюни в дірект. Не всі. Висилають тільки ті, хто висилає. Інші тримають при собі🤣 Із сервісом так само. Зроблять його класним тільки ті, хто зможе. Інші зроблять не таким класним, а то й зовсім не класним. Незважаючи на те, що в Україні загальний рівень сервісу вищий, це не означає, що кожному українцю зробили спеціальне щеплення в пологовому будинку, яке дозволяє інтуітивно створювати ідеальне обслуговування😄

3. Сама по собі конкуренція існує, але це сухий факт. Можна конкурувати ціною і якістю, але неможливо конкурувати собою. За рівних умов у тебе куплять/не куплять тільки тому, що ти подобаєшся/не подобаєшься покупцю. І ось тут ми підходимо до теми емоцій. Найчастіше люди не купують сам продукт, вони купують емоції. Але це вже інша історія, для наступного посту🙂

Буду рада вашим думкам, зауваженням та запереченням🙂

Квебек – провінція перевертнів. І це не жарти, 10 липня 1766 року в газеті Gazette de Québec була написана стаття, що попереджає про перевертня, який вдень прикидається жебраком, а вночі перетворюється на злого вовка і нишпорить по окрузі в пошуках жертви🫣

Жителі села Saint-Roch стверджували, що це створіння пекла вдень дуже переконливо просить милостиню і заворожує людей. А вночі ходить по окрузі й очікує самотніх подорожніх. Також зі слів самого перевертня жителі з’ясували, що він нещодавно навідувався в Квебек на кілька днів, а зараз планує рушити до Монреалю🤣

Громадськість обурювалася і вимагала у церкви та влади покласти цьому неподобству край. Ну скільки можна боятися виходити з дому вночі?

За легендою – це селянин, який нехтував своїми релігійними обов’язками і працював навіть у свята й вихідні. І ось одного разу, під час роботи в полі в неділю, він несподівано перетворився на перевертня як покарання за свої гріхи. Відтоді він і блукає околицями і лякає добропорядних християн.

Сама ідея кровожерного перевертня була привезена до Квебеку з Франції. Там це було дуже популярним рухом у ті роки. Протягом 110 років з 1520 до 1630 років у Франції тривало полювання на перевертнів. Це було, по суті, те ж саме, що й полювання на відьом. За цей час на вогнищах спалили близько 30 000 людей😭

А потім ще в 1764 році звір із графства Жеводан три роки тероризував округу. За офіційними даними від нього постраждало 250 людей, 119 з яких загинули. Кілька разів думали, що звіра вбили, але напади тривали. До сих пір залишається загадкою, хто ж був цей загадковий вбивця.

Тож, якщо ви сумуєте за вовчком, який вкусить вас за бочок, то ласкаво просимо до Квебеку.

Де ми були і скільки це нам коштувало? Постом відповім усім, кого цікавить, де знайти ці місця, в яких ми з Євгеном відпочивали.

Ми були в Kelowna, BC. Перші дві ночі ночували в самому місті, у кемпінгу для домів на колесах Apple Valley Orchard & RV Park. Там можна зупинитися або в домі на колесах, або просто в машині, як ми. Окремо для наметів там місць немає. Ціна за місце для дому на колесах – 85$, просто парковка машини на ніч – 40$. У цьому кемпінгу є туалет, душ та електрика.

Останню ніч ми ночували під Kelowna, недалеко від Summerland. Кемпінг на березі озера, Okanagan Lake North. Цей кемпінг потрібно бронювати за 6 місяців, тому зараз єдина можливість потрапити туди – це приїхати об 11 ранку, і якщо буде місце, від якого відмовилися, то зайняти його (декілька місць, схоже, буває кожного дня, але дуже швидко їх займають). У цьому кемпінгу немає електрики на місцях, є душ і туалет з розетками. Ціна місця 35 $ за ніч.

Є ще поруч кемпінг Okanagan Lake South. Він також досить великий, але самі місця менші. Туди можна приїхати тільки з наметом, місць для домів на колесах там немає.

У самому Summerland є великий кемпінг на березі озера, неподалік від центрального пляжу. Там немає такого ажіотажу через місця. Але він мені нагадав радянські турбази, усі в усіх на головах.

Тепер переходимо до місць, де можна смачно і недорого поїсти. В Kelowna Tokyo Asian Buffet. Смачні роли. Вхід 40$ за людину, шведський стіл, можна їсти скільки влізе.

У тій же Kelowna для сніданку рекомендую Bohemian Café & Catering Co. За 50$ можна поїсти на двох.

У Summerland турецьке кафе Cleopatra Restaurant. Звичайна смачна проста турецька їжа. З пляшкою місцевого вина вечеря обійдеться в 70$. Порції великі, в нас ще й на сніданок залишилося.

По дорозі до Калгарі раджу зупинитися на обід або вечерю у Vernon, у корейському кафе Sushi Kawa. Там вам принесуть тацю смачного супу. Тому замовлені роли заберете з собою. На двох там можна поїсти за 35$.

Уся подорож на три ночі обійшлася нам у 655$ (бензин 230, їжа з усіма смаколиками – 310, ночівлі в кемпінгах – 115).

У травні 2021 року Канаду вразила знахідка, пов’язана зі школами-інтернатами для корінних народів. Науковець-антрополог виявила на території, що належала школі в Камплусі (Британська Колумбія), «розриви в землі», які, на її думку, могли бути могилами понад 200 людей.
Наразі йде дослідження та ексгумація, але вже підтверджено 215 поховань. Це дитячі безіменні могили учнів, які колись жили в школі. Ніяких записів про те, що сталося, хто вони і чому померли, немає.

Комісія з встановлення істини в документах знайшла записи лише про 4037 смертей у всіх канадських школах-інтернатах за весь час іх існування. Заяви і свідчення очевидців говорять, що ці дані дуже занижені. Різні незалежні дослідники називають цифри від 6000 до 25000 дітей, які загинули від поганого харчування, медичних дослідів, неякісної медицини та насильства. Точної кількості світ ніколи не дізнається, тому що політика шкіл-інтернатів була такою: чим більше дітей, тим більше грошей виділяє уряд на їхнє утримання. Тож у більшості випадків смерть дитини не фіксувалася і не повідомлялося про це батькам.

Після цієї знахідки все стало нагадувати снігову кулю, яка прокотилася по всіх провінціях. То тут, то там на територіях колишніх шкіл-інтернатів знаходили незадокументовані поховання. Такі дослідження і раніше проводилися, найчастіше з підтримкою та на гроші різних організацій, якими керували представники корінних народів. Але справи не викликали суспільного резонансу. Найчастіше пояснювали все тим, що на території шкіл-інтернатів ховали прихожан місцевої церкви, а хрести з іменами просто з часом згнили.

Зараз уряд фінансує ці дослідження по всій Канаді для з’ясування місць поховання та причин смерті цих дітей. Імовірніше за все, це триватиме ще не одне десятиліття. А поки в Альберті (кажуть, що в інших провінціях такого немає) як нагадування про цю страшну трагедію можна побачити на парканах уздовж доріг прикріплених ведмедиків Тедді з помаранчевими стрічками. Спочатку, під час першої акції, планувалося прикріпити 215 іграшок, але з часом кількість знахідок зростала і кількість іграшок теж😭

Зараз саме час робити це. Я вважаю, що найкращий час для всіх задумів – це зараз. Потім може не бути, або бути, але це вже не потрібно. Але з усіх «зараз» – це «зараз» у Калгарі справді ідеальне. Можливо, така ж ситуація і в інших містах та країнах, але я не можу цього напевно стверджувати. Тому розповім про Калгарі.

На даний момент у Калгарі формується багато нових тусовок. Бізнес тусовки, креативні тусовки, гуртки за інтересами і так далі. Попит на кожну позицію перевищує саму пропозицію. Усі українці, які приїхали до міста, активно обростають зв’язками та знайомствами, відчайдушно потребуючи всіх спеціалістів і одразу. Усі активно та дуже відкрито знайомляться, надихають один одного та вигадують, як разом щось організувати. І найкумедніша риса нинішнього спілкування – це знайомства на майбутнє. Усі розуміють, що нинішня посада чи робота, на якій працює людина, нічого не означає. Більшість працюють для отримання документів. Але через два-три роки ця людина може стати тим фахівцем, який тобі знадобиться🙂

Отже, це ідеальний час для всього. Будь ти фотограф, СММ-спеціаліст, візажист, кондитер – потрібні всі, потрібно про себе заявляти та просувати свій продукт чи послугу. Якщо ви чекаєте, що через кілька років наберетеся сил і почнете реалізовувати свої плани, то в мене для вас погана новина. Процеси, що відбуваються зараз у Калгарі, не нові, і мають свою циклічність. Через рік, максимум два, всі кола замкнуться, і потрапити в них буде дуже важко. У всіх вже будуть свої фахівці. Усі будуть знати, у кого замовити печиво на захід, якого фотографа краще запросити на вечірку і так далі. Тому всі, хто писав мені, що хочуть почати робити зефір, суші, поліграфію, але бояться, що не вийде, починайте. Легше ніж зараз буде або не скоро, або ніколи🙂