06/10/2026
📣 Валдай: як путін хоче перекроїти безпекову систему Європи
🔎 Минулого тижня російська влада проводила чергове пленарне засідання клубу “валдай”, платформи, яку кремль роками використовує в якості майданчика для впровадження потрібних йому наративів для зовнішньої аудиторії. Проблема конкретно подібних путінських виступів у тому, що кожного разу ми слухаємо одну й ту саму промову, яка щоразу повторює одні й ті самі речі: постійні образи на країни Заходу, який нібито обманув росію, розширення НАТО, «державний переворот» та заяви про російсько-українську війну, на яку москву нібито спровокували. Проте цього разу посеред цього звичного набору пропагандистських тез від путіна прозвучав епізод, якого медіа майже не помітили. Кремлівський очільник зі схваленням згадав західнонімецького політика Егона Бара та його ідею створити для Центральної та Східної Європи раду безпеки за участі радянського союзу і США. Фактично путін не лише прямо показав, ким для нього є країни цього регіону, але й дав зрозуміти його реальну довгострокову мету. Досі в центрі уваги було те, що кремль не визнає суверенітету України. Путінська ж заява на “валдаї” свідчить, що йдеться і про суверенітет тих держав, які понад два десятиліття є членами НАТО та ЄС.
Тож у цьому матеріалі експерт Програми російських і білоруських студій Anton Oksentiuk аналізує, що стоїть за путінською згадкою про Егона Бара на «валдаї» та що вона говорить про бачення кремлівського диктатора майбутнього Європи.
👉 Почнемо з головного. Під час власної вступної промови, традиційно повторюючи свої звинувачення на адресу Заходу, путін, серед іншого, згадав одного західнонімецького політика Егона Бара, одного з авторів «нової східної політики» Віллі Брандта. Про що взагалі йде мова? У 1990 році він проводив робочу бесіду з тодішнім керівником міжнародного відділу цк кпрс Валентином Фаліним, під час якої Бар виразив суто особисту ініціативу щодо створення наднаціонального органу – своєрідної Ради безпеки для країн Центральної та Східної Європи за участі США та ще існуючого радянського союзу. Втім, Бар на той момент не входив до складу уряду, а його партія перебувала в опозиції до кабінету Гельмута Коля. Щобільше, тодішнє радянське керівництво саме відмовилося від подібних ідей, погодившись на включення об’єднаної Німеччини до НАТО.
Путін же побачив у цих висловах можливість додатково “підтвердити” своє бачення, намагаючись довести, що нібито сама Європа запропонувала не розширювати НАТО на Схід, замість цього створивши нову безпекову систему, яка б включала у себе срср. Ще у січні 2016 року, в інтерв'ю німецькому виданню Bild, він зачитував відповідну “цитату”, нібито з архівного запису тієї розмови Бара та Фаліна. Тоді формулювання були такими: уся Центральна Європа, зі Східною Німеччиною або без неї, «мала б об'єднатися в окремий союз за участю і радянського союзу, і Сполучених Штатів. На цю зону не повинні поширюватися військові структури НАТО».
🗣️ Тепер же ми повертаємось до путінської промови на “валдаї”, адже у ній диктатор сильно змінив акценти. Його цитата звучала наступним чином: «Пропонувалося створити раду безпеки за участю і США, і срср, причому з широкими повноваженнями. Ця рада мала включати в себе практично всю Східну та Центральну Європу». Як бачимо, за десять років переказ путіним однієї й тієї ж “ідеї” помітно змінився. «Окремий союз» перетворився на «раду безпеки», а географічне охоплення поширилося на всю Центральну та Східну Європу. Але головним чином змінилися самі ролі. Якщо десять років тому позиція кремлівського диктатора полягала у тому, що держави регіону самі «об'єднувалися в союз», то тепер їх «включає в себе» рада двох великих держав, у яких з'явилися незрозумілі «широкі повноваження», про які мови навіть не йшлося. Причому імпровізацією це назвати не можна. Фрагмент про Бара був частиною заздалегідь підготовленої вступної промови.
Вочевидь, що таким чином путін прямо дав зрозуміти, що не вважає не лише Україну носієм суверенітету, але й всі країни Центральної та Східної Європи. При цьому своє “бачення” він пояснив відразу після згадки про Бара. За його словами, після розпаду срср Захід прагнув «ізолювати та доруйнувати» вже саму росію, бо розглядав її як «ключову частину історичної російської імперії». Таким чином слова про раду з широкими повноваженнями над регіоном та «історичну російську імперію», до складу якої свого часу входили Польща, країни Балтії та Фінляндія, прозвучали буквально в сусідніх реченнях. Іншими словами, претензії кремля виходять далеко за межі України та пострадянського простору. Суверенітет Польщі чи країн Балтії для путіна є так само умовним, як і його відношення до України, а тому й на думку моски долю цих держав, мають вирішувати москва та Вашингтон, а не вони самі.
📌 Нагадаємо, що схожу вимогу москва вже висувала. У грудні 2021 року, напередодні повномасштабного вторгнення, російська влада, з показовою істерикою вимагала від країн Заходу підписання угоди із США та НАТО, яка б заборонила розміщувати війська та озброєння на території держав, які вступили до альянсу після 27 травня 1997 року, тобто фактично в усій Центральній та Східній Європі. Але значно менше уваги тоді привернула інша частина того “проекту угоди”: у виняткових випадках розміщення військ допускалося «за згоди всіх учасників», а отже, на думку кремля, і росії. Іншими словами, москва вимагала надати їй право вето на те, чи зможе НАТО захистити умовну Польщу чи Литву. Вочевидь, нова путінська згадка про “раду з широкими повноваженнями” є тією самою ідеєю, лише висловленою без юридичних формулювань.
🪖 За цією ж логікою кремль діє і в переговорах щодо війни проти України. Ми вже неодноразово писали, що москва намагається вести розмову виключно з Вашингтоном, оминаючи і Київ, і європейські столиці. А тому так само кремль ставиться і до європейців. Нагадаємо, що за кілька днів до “валдаю” ми спостерігали за першою з 2022 року зустріччю міністрів закордонних справ Німеччини та росії, ініційованої Берліном. Після її проведення Лавров публічно висміяв свого німецького колегу, заявивши, що той «дістав записки» й зачитав офіційну позицію Берліна.
А тому коли в європейській дискусії постає ідея про потенційні переговори з росією щодо безпекової ситуації в Європі, вона виходить з того, що з путіним за певних умов можна домовитися. Подібні ж слова путіна, висловлені на “валдаї”, дають зрозуміти, що його позиція стосовно значної частини Європи не лише не змінилася, але й стала ще більше радикальною. Але навіть без неї ми бачимо, що москва так і не відмовилася від власних ультиматумів до Північноатлантичного Альянсу. Так, наприкінці 2025 року Лавров заявляв, що «відправною точкою» для обговорення системи гарантій безпеки можуть стати саме ті “проекти договорів”, які росія передала Вашингтону та європейським столицям у грудні 2021 року. Таким чином будь-який подібний діалог впирається стіною у невизнання путіним самого факту суверенітету європейських держав, а тому він буде й надалі зводитися до тих самих ультимативних вимог.
➡️ Це триватиме доти, доки в москви залишатиметься можливість вести не лише повномасштабну війну проти України, але й агресивну гібридну політику у відношенні Європи. А отже, будь-які переговори про безпекове співіснування з росією стануть можливими лише тоді, коли в путіна фізично не залишиться фінансових можливостей реалізовувати власну агресивну зовнішню політику. Саме тому ключовим інструментом залишається послідовний економічний і санкційний тиск на москву.
