Посольство України в Малайзії / Embassy of Ukraine in Malaysia

Russia Can No Longer Take More Land Than Ukraine Liberates, Zelenskyy Says Zelenskyy states Russia lost battlefield initiative in Dec 2025, arguing Ukraine has a diplomacy window before winter if sanctions pressure on Russia continues.

The United Nations has, for the first time, included Russian armed and security forces in its annual list of parties credibly suspected of patterns of conflict-related sexual violence.

The decision, announced in the latest report of UN Secretary-General António Guterres, is an important acknowledgement of crimes committed against Ukrainian prisoners of war, civilian detainees, and other victims during Russia’s war against Ukraine.

“Today’s inclusion is a crucial step on the painful road to truth and accountability. For years, Ukrainian women, men, and children have endured horrific acts of sexual violence as part of Russia’s war,” Andrii Sybiha, Minister of Foreign Affairs of Ukraine has noted.

“Concrete action must follow. Accountability for criminals. EU and G7 travel bans for Russian combatants. Isolation for Moscow: with such horrific crimes in its “portfolio” Russia should be kicked out from every community – ranging from major sports events to international organisations.”

The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine firmly rejects the latest unfounded accusations by the Russian Federation regarding the alleged "attack by Ukraine" on the Zaporizhzhia nuclear power plant, disseminated on May 30 by representatives of the Russian state corporation "Rosatom." The Russian accusations have also been officially refuted by the Defense Forces of Ukraine.

We consider these statements as yet another information operation by the occupying state, aimed at diverting the international community's attention from the only real source of nuclear danger at the Zaporizhzhia NPP – the illegal Russian occupation of the station.

As always, Russian accusations lack logic: it is unclear why Ukraine would strike its own nuclear power plant located on its own territory, which it itself seeks to regain under its sovereign control.

Russian propaganda is trying to promote the absurd notion again and again: the state that is defending its territory is supposedly attacking its own nuclear facilities, while the state that has occupied them is acting as their "protector." The very fact that it is necessary to repeat this thesis already indicates its untenability.

The Russian Federation has been refusing for years to provide full and unrestricted access to international experts to all areas of the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant. In particular, throughout the entire time of the IAEA mission at the station, international experts were not granted access to the western parts of the turbine halls of the power units. The Russian side also systematically restricted access to other facilities and premises of the station under various pretexts.

A state that does not allow international inspectors into certain areas of the occupied nuclear facility today demands the world to trust its own reports about events at the same facility.

Ukraine draws the attention of the IAEA member states to an obvious pattern: practically before every meeting of the IAEA Board of Governors, the Russian Federation launches a new wave of information manipulation around the Zaporizhzhia NPP. The details, pretexts, and wording change, but the goal remains the same – to divert the international community's attention from the illegal occupation of the station, the systematic limitation of the IAEA's activities, Russia's violation of international law, and the fact that the Russian military presence at the ZNPP remains the main threat to nuclear safety.

The current provocation occurs on the eve of the June session of the IAEA Board of Governors, during which member countries will consider the Agency's Annual Report for 2025 and the Director General's Report on the Application of Safeguards.

For Russia, these documents pose a serious political problem. They will reiterate what Moscow has been unsuccessfully trying to change for the fourth year in a row: the IAEA does not recognize any Russian claims on the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant; the IAEA does not recognize any Russian jurisdiction over Ukrainian nuclear facilities located in the temporarily occupied territories of Ukraine; the Agency continues to assert that the ZNPP is a Ukrainian nuclear facility under illegal Russian occupation. The same applies to other Ukrainian nuclear facilities in temporarily occupied territories, including those in the Autonomous Republic of Crimea, in particular the Sevastopol research reactor and the subcritical nuclear assembly to which Russia unsuccessfully attempts to extend its illegal claims.

No information campaign will change the main fact: the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant was, is, and will remain a Ukrainian nuclear power station.

We specifically address the member countries of the IAEA Board of Governors. For many years, the international community has responded to Russian nuclear provocations with statements of concern, calls for restraint, and diplomatic formulas. Russia responds to concern with new provocations, to calls for restraint – new violations, to diplomatic signals – further escalation.

Ukraine calls on the 34 members of the IAEA Board of Governors to respond to the actions of the Russian Federation not only in statements but also in decisions.

For many years, Russia has enjoyed the privileges and authority granted by membership in the Agency's governing bodies, while simultaneously grossly violating fundamental principles of nuclear safety, occupying the largest nuclear power plant in Europe, obstructing the work of international inspectors, and using nuclear facilities as instruments of military and political pressure.

Today, the members of the IAEA Board of Governors have the opportunity to demonstrate that this behavior cannot go unpunished.

We call on the members of the Council not to support granting the Russian Federation a seat on the IAEA Board of Governors at their June session.

Russia’s losses in its war against Ukraine have already exceeded 1.3 million killed and wounded. For any normal country, such figures would be a political shock and a reason to reassess. But not for Russia. No level of casualties seems to act as a limit for the Kremlin, which continues to disregard human life.

This is why the world cannot wait for Russia to stop on its own. It must be forced to stop. Only strong, united international actions – political, military, and economic – can change its course. Over more than four years of its full-scale war, Russia has failed to achieve any of its strategic objectives. It is time to increase pressure on Russia to stop its aggression.

We are grateful to everyone who helped bring Ukrainian culture to a global audience via Wikipedia.

The 6th 'Ukraine's Cultural Diplomacy Month on Wikipedia' has come to the end!

Through the contest, contributors made numerous edits and created over 1500 new articles on Wikipedia in 57 languages worldwide, significantly enhancing global access to knowledge about Ukraine.

This year, participants most actively translated articles on historical figures and prominent representatives of Ukrainian culture, Ukrainian cuisine, contemporary cinema, and Ukraine’s folk traditions.

Among the newly created articles were pieces on Bohdan Stupka in Azerbaijani, Ukrainian folk tales in Bengali, the monument to Volodymyr the Great in Georgian, palianytsia in Greek, the didukh in Odia, Panteleimon Kulish in Portuguese, Sviatoslav Vakarchuk in Romanian, Liubov Panchenko in Marathi, the Valuev Circular in Spanish, and green borscht in Japanese.

Additionally, throughout the month, 10 Wikipedia writing workshops were organised across 10 countries in collaboration with diplomatic missions of Ukraine, universities, and global Wikimedia communities.

From numbers to personal stories – swipe to explore the impact of the contest and voices behind it.
We are grateful to everyone who helped bring Ukrainian culture to a global audience via Wikipedia.
The 6th ‘Ukraine’s Cultural Diplomacy Month on Wikipedia’ has come to an end!
From figures to personal perspectives — take a closer look at the contest’s impact.
Ukraine's Cultural Diplomacy Month is organised by Wikimedia Ukraine (), the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine (), and the Ukrainian Institute, with the Global Coalition of Ukrainian Studies () as a strategic partner.
The campaign is aimed at increasing the number of Wikipedia articles in various languages about Ukraine, its history, culture, and artists who have become part of the world’s heritage. All participants will receive a certificate of participation, and the most active contributor will be awarded a prize.

This June, Europe in Cinema, courtesy of the Embassy of Georgia in Malaysia 🇬🇪, takes us deep into the breathtaking mountains of Georgia with the multiple award-winning drama 🎬 "Dede", directed by Mariam Khatchvani.

Set in a remote village in 1992, “Dede” follows young Dina, whose life is bound by centuries-old traditions and promises made on her behalf. But when love unexpectedly enters her life, she is forced to confront a difficult question: “Should we follow the path chosen for us — or the one our heart desires?”

Powerful, intimate, and visually stunning, “Dede” is a moving story of love, sacrifice, and the courage to challenge deeply rooted customs.

Join us for an unforgettable cinematic journey into the heart of the Caucasus — and discover whether Dina will follow tradition or her own destiny.

The movie will be screened
📌on Tuesday the 16th of June 2026 at 8 pm
📌at GSC Quill City Mall, level 5 hall 10

Here's the trailer: https://youtu.be/IKWNjYM96ro
And here the Google Form for seats reservations: https://bit.ly/EIC_Dede

Austrian Embassy Kuala Lumpur
Embassy of the Republic of Croatia in Malaysia
Czech Embassy Kuala Lumpur
Embassy of Denmark in Kuala Lumpur, Malaysia
Embassy of Finland in Kuala Lumpur
Alliance Française de Kuala Lumpur
Goethe-Institut Malaysia
Embassy of Hungary, Kuala Lumpur
Embassy of Ireland in Malaysia
Embassy of Italy in Kuala Lumpur, Malaysia
Embassy of the Netherlands in Malaysia
Embassy of the Republic of Poland in Kuala Lumpur
Ambasada României în Malaysia / Romanian Embassy to Malaysia
Embajada de España en Malasia
Instituto Cervantes Kuala Lumpur
of Sweden in Kuala Lumpur, Malaysia
British Council Malaysia
Georgia in Malaysia
Посольство України в Малайзії / Embassy of Ukraine in Malaysia
European Union in Malaysia
GSC
Cinema Online
Kelab Seni Filem Malaysia

On the occasion of Eid al-Adha, we extend our greetings to Muslims in Ukraine and worldwide.

Our warm wishes also go to Muslim members of the diplomatic corps accredited in Ukraine.

May this blessed holiday bring peace, a brighter future and unity.

Eid Mubarak!

Спеціальний трибунал за злочин агресії проти України: як вимога справедливості стала міжнародним рішенням

Є рішення, які не з’являються за один день.

Вони народжуються з болю, наполегливості, сотень зустрічей, виступів, листів, правових текстів, дипломатичних консультацій і політичних рішень.

Створення Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України — саме такий процес.

Це відповідь на головне питання цієї війни: хто ухвалив рішення напасти на Україну, зруйнувати міста, вбити тисячі людей, змусити мільйони залишити свої домівки?

Воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид мають розслідуватися і вже розслідуються. Але злочин агресії — саме рішення розпочати війну — потребує окремого механізму відповідальності.

Тому Україна з перших місяців повномасштабного вторгнення наполягала: має бути створений Спеціальний трибунал.

І Рада Європи стала одним із ключових майданчиків, де ця ідея пройшла шлях від політичного заклику до конкретного міжнародного правового механізму.

Цей шлях почався вже у перші місяці після повномасштабного вторгнення.

У березні 2022 року Російську Федерацію було виключено з Ради Європи. Це стало першим чітким сигналом: держава-агресор не може залишатися частиною організації, заснованої на правах людини, демократії та верховенстві права.

Уже у квітні 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи однією з перших серед міжнародних інституцій закликала до створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України. Для України це стало важливою політичною точкою опори.

Відтоді Постійне представництво України при Раді Європи системно працювало над тим, щоб ця ідея не залишилася лише закликом.

У 2022–2023 роках ППУ при РЄ послідовно виводило тему Спеціального трибуналу на порядок денний у Страсбурзі: через засідання Комітету міністрів Ради Європи, контакти з головуваннями в КМРЄ, консультації з державами-членами, роботу з Парламентською асамблеєю та спеціальні заходи, присвячені відповідальності Росії.

Саме в цей період у Раді Європи почала формуватися ширша архітектура справедливості: Спеціальний трибунал і міжнародний компенсаційний механізм відшкодування збитків, завданих агресією РФ проти України, який включає, зокрема, Реєстр збитків і Компенсаційну комісію.

16–17 травня 2023 року на Саміті Ради Європи в Рейк’явіку було створено Реєстр збитків, завданих агресією РФ проти України. Це був перший практичний елемент міжнародного механізму відшкодування. Для ППУ при РЄ цей етап також означав продовження роботи над тим, щоб відповідальність за злочин агресії залишалася поруч із темою компенсацій — як невід’ємна частина справедливого миру.

У 2024 році процес перейшов від політичної підтримки до юридичної підготовки. Рада Європи долучилася до опрацювання майбутніх установчих документів Спеціального трибуналу, а ППУ при РЄ у Страсбурзі забезпечувало постійну координацію з інституціями Ради Європи, державами-членами та українськими органами влади.

У березні 2025 року Коаліція держав зі створення Спеціального трибуналу завершила технічну роботу над ключовими правовими інструментами. А вже у травні 2025 року Україна офіційно звернулася до Ради Європи з пропозицією розпочати процес створення Трибуналу через угоду між Україною та Радою Європи.

Далі ППУ при РЄ проводило консультації з керівництвом Ради Європи, головуванням у Комітеті міністрів, ключовими державами-партнерами та Секретаріатом. Йшлося про те, що часто залишається поза кадром: узгодження процедур, текстів, рішень, мандатів, форматів підписання і політичної підтримки держав-членів.

24 червня 2025 року Комітет міністрів Ради Європи уповноважив Генерального секретаря Ради Європи підписати Угоду про створення Спеціального трибуналу.

25 червня 2025 року у Страсбурзі Україна і Рада Європи підписали Угоду про створення Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України.

Це був важливий момент — але не фінал. Після підписання Угоди, з осені 2025 року, почався найбільш відповідальний етап роботи — практичний запуск Трибуналу.

Для цього ППУ при РЄ разом із колегами з МЗС продовжило роботу в Комітеті міністрів Ради Європи та у форматі створеної в Раді Європи робочої групи GT-TRIBUNAL, де держави розглядали напрацювання Міжнародної коаліції держав (Core Group), готували до офіційного прийняття ключові документи майбутнього Спецтрибуналу й обговорювали безліч технічних питань.

Паралельно тривала робота над створенням Компенсаційної комісії з розгляду заяв для України як другого елемента міжнародного механізму відшкодування збитків, завданих агресією РФ проти України. І 16 грудня 2025 року було відкрито для підписання Конвенцію Ради Європи про створення Компенсаційної комісії з розгляду заяв для України.

Разом із цим наприкінці 2025 року розгортався вирішальний етап роботи над запуском Спецтрибуналу. Постійне представництво України при Раді Європи разом із колегами з МЗС працювало в межах GT-TRIBUNAL над текстом Розширеної часткової угоди щодо Керівного комітету Спеціального трибуналу. До кінця 2025 року цю роботу було завершено. За цим стояли численні наради, консультації з партнерами, обговорення із Секретаріатом Ради Європи та постійна координація з Києвом.

Після завершення тексту Розширеної часткової угоди вирішальним стало питання її запуску.

Саме на цьому етапі Постійне представництво України при Раді Європи підготувало власні напрацювання до проєкту рішення Комітету міністрів, яке мало супроводити започаткування угоди.

І саме розроблені Постпредством та узгоджені з партнерами підходи до запуску Спецтрибуналу дозволили змінити динаміку процесу. Дискусія перейшла від очікування додаткових умов до погодження конкретного політичного рішення. Відтак уже у березні 2026 року держави на основі наших пропозицій погодили відповідний проєкт рішення, що відкрило шлях до започаткування Розширеної часткової угоди на 135-му міністерському засіданні Комітету міністрів Ради Європи в Кишиневі.

15 травня 2026 року Розширену часткову угоду щодо Керівного комітету Спеціального трибуналу було ухвалено 36 державами та Європейським Союзом. Це стало великим кроком від політичної ідеї до реального механізму правосуддя.

У цій хронології важлива не лише кожна дата. Важливо те, що між ними була щоденна робота: виступи, консультації, пояснення, пошук союзників, підготовка документів, реагування на застереження держав, координація з Києвом і постійне зосередження уваги Ради Європи на темі Спеціального трибуналу.

Саме так дипломатична вимога України — покарати за злочин агресії — поступово стала міжнародним правовим процесом.

Для звичайного читача міжнародне право часто виглядає складним і далеким. Але в центрі цього процесу — дуже проста і зрозуміла річ: ніхто не має права безкарно розпочати війну проти іншої держави.

Злочин агресії — це не абстрактна юридична формула. Це рішення, після якого в Україну полетіли ракети. Це рішення, після якого українські родини втратили домівки, близьких, безпеку і звичне життя. Це рішення, яке відкрило двері до тисяч інших злочинів.

Саме тому Спеціальний трибунал потрібен Україні.
Він має дати відповідь на злочин, з якого почалася повномасштабна війна.

Він має стати механізмом відповідальності для тих, хто ухвалював і реалізовував рішення про агресію.

Він має показати, що міжнародне право — це не лише тексти й декларації, а інструмент захисту людей, держав і миру.
Постійне представництво України при Раді Європи було і залишається частиною цієї роботи у Страсбурзі.

Ми працювали над тим, щоб питання Спеціального трибуналу звучало в Комітеті міністрів Ради Європи, у Парламентській асамблеї, Конгресі місцевих та регіональних влад, у робочих групах, у неформальних консультаціях, у контактах із державами-членами та в щоденній взаємодії з інституціями Ради Європи.

Ця робота часто непублічна. Вона не завжди потрапляє в новини. Але саме з неї складаються міжнародні рішення.

Це робота, у якій важливо не дозволити світові втомитися від теми України. Не дозволити замінити справедливість політичною зручністю. Не дозволити, щоб злочин агресії залишився безкарним лише тому, що шлях до відповідальності складний.

Для України цей Трибунал — не символ. Це шлях до справедливості для держави і для людей.
Це внесок у майбутнє, в якому агресія не буде нормою міжнародних відносин.

Це нагадування: мир без відповідальності не може бути справедливим і тривалим.

Постійне представництво України при Раді Європи щиро дякує всім, хто долучився до цього процесу: українським державним інституціям, Раді Європи, її Комітету міністрів, Парламентській асамблеї та Секретаріату, державам-членам і партнерам, правничим командам, дипломатичному корпусу, експертам та експерткам, представникам і представницям громадянського суспільства та всім, хто послідовно працював і продовжує працювати заради справедливості для України.

Справедливість не приходить сама.

Її виборюють.
Її будують.
Її захищають.

І Україна разом із партнерами робить усе, щоб злочин агресії проти нашої держави не залишився безкарним.